НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА ПОЛІТОЛОГІЇ ПРОБЛЕМА ТЕРОРИЗМУ У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ  КИЇВ, 1999 ПЛАН Визначення тероризму. Короткий огляд історії тероризму. Чи вважати тероризмом боротьбу за національне визволення. Тероризм сьогодні. Прогнози на майбутнє. Боротьба з тероризмом: а) досвід держав Європи та Америки; б) перспективи для України. 7. Висновки. Насильство є невід’ємною складовою суспільно-політичних відносин. А. Дорошенко. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРОРИЗМУ Дедалі більше сучасних дослідників обстоюють тезу про потребу пошуку не універсального (“описового”) визначення міжнародного тероризму, а виокремлення та пеналізацію окремих його складових. На такому підході наполягає і один із засновників російської школи терології С. Ефіров. Він виходить з тої тези, що міжнародний тероризм, як до речі і корупція, не є складом злочину, а соціальним і політичним явищем, що виявляє себе у конкретних деліктах (захоплення заручників, угони літаків, підпали тощо), норми відповідальності за здійснення яких встановлено в національному законодавстві та чинному міжнародному праві. Відмінністю ж цих злочинів від загальнокримінальних є політична мотивація скоєння деліктів. При цьому, на думку С. Ефірова із огляду на глибоку трансформацію сучасної міжнародної системи, “політизація” тероризму вже не є його обов(язковою складовою. Адже сучасний міжнародний тероризм вмявляє себе не тільки в сфері безпосереднього (політичний тероризм), а й у царині тероризму кримінальних організацій, що не ставлять перед собою політичної мети, та у своєрідній “проміжній” сфері, де політичне, кримінальне, економічне уособлене в одному цілому. Навіть у новому проекті Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства( розробленому та прийнятому у першому читанні Комісією міжнародного права ООН у 1995 році( зберігся односторонній підхід до визначення міжнародного тероризму. Це скоєння, організація( сприяння здійсненню( фінансуванню чи заохоченню агентами або представниками однієї держави актів проти іншої держави або потурання з їхнього боку здійсненню таких актів( які спрямовані проти осіб або власності і які за своїм характером мають за мету провокування жаху у державних діячів( груп осіб або у населення взагалі.(Стаття 24). Таким чином( за рамки кваліфікації був винесений антиетатистський тероризм( що організовується та здійснюється здебільшого на території тієї чи іншої держави громадянами даної або іншої держав. Слід зазначити( що навіть таке формулювання було піддане критиці( із посиланням на відсутність аналогічного визначення у карних кодексах низки країн. ІСТОРІЯ ТЕРОРИЗМУ Перший в історії випадок свідомого та систематичного використання терористичної практики було зафіксовано на Близькому Сході у І ст. н.е., коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті( які співробітничали з римською адміністрацією. Тоді ж з(явилася секта мусульман-ісмаїлітів під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха( який перетворив тероризм на головний засіб боротьби із політичною опозицією. Розвиток тероризму – це наслідок активного розшарування населення( його ідеологічного розмежування( оформлення політичних рухів( об(єднань партій( які сповідували різні політичні погляди та вели боротьбу за владу. Вже в кінці ХІХ ст. здавалося( що ніхто не застрахований від терористичного нападу. В 1894 році італійський анархіст вбив французького президента Саді Карно. В 1897 р. анархісти смертельно поранили імператрицю Єлизавету Австрійську та вбили іспанського прем(єр-міністра Антоніо Кановаса. В 1900 р. жертвою терориста став король Італії Умберто І. А в 1901 р. був вбитий президент США Уільям Маккінлі. В Росії в 1902-1907 рр есерівськими та іншими терористами було здійснено близько 5.5 тис. терористичних актів (вбивства міністрів( депутатів Державної думи( жандармів( працівників поліції та прокуратури). (3( Тероризм став головною проблемою політиків. Коли в 1900 р. зустрічалися керівники найбільш індустріально розвинених держав( то б...